Ціна чужої війни

15 лютого в закладі загальної середньої освіти І-ІІ ступенів №12 військово -цивільної адміністрації міста Торецьк відбулася тематична година з учнями 8 та 9 класів по вшануванню учасників бойових дій на території інших держав на тему: «Ціна чужої війни». «Падали хлопці на чужій землі, а в них на м*яких долонях лінії життя такі довгі та прекрасні… Разом з ними пішло в небуття чиєсь щастя. Разом із ними загинули їхні ненароджені діти. Але вони живуть у пам*яті бойових друзів, продовжують усміхатись зі сторінок солдатських альбомів. Вони вічно живуть у зболених, люблячих , палких материнських серцях».

Ми, молоде поколінняУкраїни, поділяємо весь біль втрати з тими, хто втратив на цій війні своїх рідних і близьких і віддаємо шану всім учасникам тих подій.

«Ціна чужоївійни»

Сценарій виховного заходу

Мета:

-ознайомити учнів з передумовами афганської війни, через поезію і пісню донести до їхніх сердець основну думку: війна – це безумство, це невиправдана жорстокість;

- виховувати в учнів почуття патріотизму, гідності та гордості за своїх земляків, вміння співпереживати.

Обладнання: презентація «Війна в Афганістані 1979-1989 рр.», фонограми пісень

Минають дні, ідуть роки,
Життя листки перегортає
А біль Афгану - на віки
В душі чомусь не замовкає

Звучитьафганськийнамаз

Учитель: 15 лютого 2018року виповнюється 29-річниця виведення з Афганістану обмеженого контингенту колишніх радянських військ. В лютому 1989 року закінчилась війна, яка принесла тисячі жертв, сльози і горе в мирні родини. Сьогодні ми з вами згадаємо героїв тієї страшної війни, полинемо в спогади і хочу, щоб ці спогади пройшли крізь ваші серця, і визрозуміли, щонайстрашніше у світі – це війна. Ми повинні пам'ятати тих, хто її пережив, тих, хто не дожив до її закінчення.

Афганістан - це держава, що знаходиться в південно-східній Азії, де проживає 17 млн. чоловік, з яких 8млн. афганці, а решта таджики, туркмени, узбеки.

До середини 70-хроків ХХ століття цебула одна з найвідсталішихкраїнсвіту. Афганістан - це країна, в якій 70% гірської місцевості з бідною рослинністю, з висото югір 7-8тис. метрів. 86 тис. населення проживають в аулах, у злиднях. Три млн. людей ведуть кочівний спосіб життя.

У квітні 1978 року афганський народ піднявся на боротьбу за краще життя. У грудні 1978 року між СРСР і Афганістаном був підписаний договір, за яким Радянський Союз був зобов'язаний переозброїти афганську армію. І на прохання офіційного керівництва афганської держави надати воєнну підтримку. В кінці грудня були введені десантні частини в Багрем, Кабул та інші великі міста, а згодом вони втяглися в бойові дії по всій території країни. Присутність чужоземних військ викликала стихійний опір народу. Ця війна тривала майже 10 років.
Афганістан став горнилом для тих, хто туди потрапив. Він навчив юнаків цінувати дружбу, відданість, любов. І знати ціну життя. Адже воно обривалося іноді у неповних 19 років перед їхніми очима. І терпли юні душі від втрати друзів, тих, хто ще вчора дарував їм своє тепло.
А потім повертався на рідну землю у цинковій труні. Це все потрібно було пережити. Але вони, 19-ти річні юнаки, свято вірили, що виконують свій інтернаціональний обов'язок.

Пісня «Афган»

Ведуча 1

Через цю війну пройшли 700 тисяч чоловік. І серед них 30% були українці. Звання Героя Радянського Союзу було присвоєно 72 військовослужбовцям. 15 тисяч воїнів загинуло у війні. Ця війна лишила страшні наслідки для України. Не повернулисядодому з війни 3360 воїнів; з них 3280 загинуло, а 80 пропало безвісти чи потрапило в полон.

60 молодих хлопців повернулися на рідну землю вічними героями у цинкових гробах.

Відеокліп «Чорний тюльпан» О.Розенбаум

Ведуча 2

Солдати гинуть. І кожна смерть страшна. А як страшно, коли не хочеться помирати у 18-19 років, коли ще тільки починається життя.

Нині в Україні живе близько 150 тис. колишніх воїнів-афганців. Загинуло в Афганістані 3 тис. 280 українців.

Пісня «Шумит сосна»

Ведуча 1

Афганська війна… Брудна, неоголошена…. Та хіба війни бувають чистими?

Будь-яка несе смерть, каліцтво, вдягає в жалобу тисячі сердець, материнських сердець. У війні холодні очі, у війни свій рахунок, своя безжальна арифметика.

Заплакало небо дощами...

Біль і туга зійшлися клином.

Свистіли кулі над Афганом,

Прощається мати із сином.

Ведуча.2

Падали хлопці на чужій землі, а в них на м'яких долонях лінії життя такі довгі і прекрасні... Разом із ними пішло в небуття чиєсь щастя. Разом із ними загинули їхні ненароджені діти. Але вони живуть у пам'яті бойових друзів, продовжують усміхатись зі сторінок солдатських альбомів. Вони вічно живуть у зболених, люблячих, палких материнських серцях.

Пісня «Белый танец»

Ведуча.1

Довго замовчували афганську війну. Дозували правду про героїв і втрати. Навіть плакати над могилами не дозволяли. Скупилися на ордена…

Потім ця війна прорвалася віршами і піснями - трагічними, світлими і мужніми…

Кандагар... Така страшна, немилосердна спека... Повсюди нас чекала небезпека... Знову обстріл "душманами" колони... Знову підрив, з відлунням у скелясті гори... Кандагар... Твої скалічені підривами дороги... Розвалені будинки... Мовчазні пороги Осель, в яких життя ледь тліє... Кожен жилець яких про тишу тільки мріє... Кандагар... Та "Чорна площа", що смертю знаменита, Що кров*ю нашою немов з небес полита! І ті "дували", за якими смерть ховалась... Життя солдатське не одне там обірвалось! Кандагар... Дорога з "площі", аж до "ГеСееМа", Її проскочити - то вже тяжка проблема! З гранатометів там по нас впритул стріляють! Вантаж "двохсотий" злісно поповняють... Кандагар... Чорна хмара з пустелі повзе, як оптичний обман! Знову ворог пісками веде в Кандагар караван! "Елеватор", "Даман" і район "Панджваї"... Смерть нещадну знайшли там друзі мої... Кандагар... Кандагар... Кандагар...

Слайди:

1."Кандагар" - провінційний (обласний) центр, в якому постійно йшли бойові дії.

2."Душмани " – афганські партизани.

3."Чорна площа", "площа" - площа в центрі Кандагару, на якій душмани постійно обстрілювали наші підрозділи.

4."Дувал" – глиняний паркан кругом афганської садиби.

4."ГеСееМ", "Елеватор" - застави наших бойових підпрозділів, які забезпечували проведення наших колон з вантажем

5."Даман, Панджваї" – районні центри провінціїї Кандагар.

6. "Двухсоті" - вантаж з тілами наших загиблих воїнів.

Ведуча.2

У житті ветеранів є чимало дат – радісних і скорботних. Щороку у ці дні в скверах і парках біля пам’ятників афганцям збираються бойові побратими, згадують обпалені війною молоді роки,…

Очі туманить ядуча сльоза,
руки скувала утома,
Палить їй душу афганська гроза —
Син не вернувся додому.
В неї він був ясночолий, як світ,
сонячно так усміхався,
Ще й 20 не було йому літ...
Юним на вік і зостався.

О, Україно! Ніжно пригорни

Усіхживих своїх синів, як мати,

Щобми уже не бачили війни,

Не чули щоб ніколи звук гармати.

Ведуча.1

Ця війна триває і сьогодні, але вже без участі наших солдат. А тоді ж, ідучи у те пекло чужої країни з іншою вірою, вони вірили, що несуть визволення народу Афганістану, тим, хто поневолений. Вони вірили, щойдуть не вбивати, а захищати. Офіційно це не називали війною, а всього лише воєнною кампанією. Але ця кампанія тривала майже 10 років і вимагала великих жертв.

Ведучий.2

Тисячі наших хлопців загинули в боях і померли від ран, контузій, травм і хвороб, пропали безвісти.

Сивіли від горя батьки і матері, ховаючи своїх дітей, сиротіли діти, вдовами ставали жінки в мирний час.

У скількох сімей у траурному обрамлені зберігаються фотографії синів! Одну нагороду заробили вони за проявлену мужність і героїзм - право бути похованим на рідній землі.

Вчитель говорить заключне слово.

Війна поламала життя багатьох молодих хлопців. Але, незважаючи ні на що, вони чесно виконували громадянський обов'язок, даний вітчизні, залишалися вірними присязі до кінця. «Гарячі точки» з гордістю показали, що наші хлопці гідні героїзму батьків і дідів, які перемогли фашизм у роки Другої світової війни.

Ми поділяємо весь біль втрати з тими, хто втратив на цій війні своїх рідних і близьких, своїх чоловіків і дітей, а так само віддаємо шану всім учасникам тих подій.

Фінальнапісня «Офіцери»